Павло Кущ - мой земляк из посёлка Андреевка, известный украинский писатель и журналист.

Его стихи, посвященные родному посёлку ( цитирую пост из Фейсбука)

Цей допис 2018 року.
З наступаючим Днем Андріївки!
У вересні відзначає свої скромні 210 років селище Андріївка  Бердянського району Запорізької області. Про свою малу батьківщину раніше написав немало прозових рядків: особливо у повістях для дітей. А тепер чогось пробило на майже поетичні рядки. Мабуть, старію. Разом із нашою Андріївкою.

ТУТ  ЗАВЖДИ МИ В СЕБЕ  ВДОМА

(Землякам-андріївцям)

Приазовський степ безмежний,
Де тече Кільтичія,
Тут, під цим південним небом
Народились ти і я.
Тут зробили перші кроки
Від колиски й до мети.
Тут на старих кладовищах
Наші прадіди й діди.
Тут кам’яним «бабам» сняться
Їхні діти чи батьки.
Тут кургани, річка, балки
Пам’ятають ті віки.
Тут в степу паслися коні
Скіфів, гунів, козаків.
Тут Махна мчали тачанки,
А в них коні – біль і гнів…
Тут найкращі в світі небо,
Сонце, зорі і хмарки.
Тут Чумацький Шлях світив всім
Крізь віки і крізь роки.
Тут гіркий полин, як м’ята.
Ковила, мов білий сніг.
Тут на всіх стежках, дорогах
Є сліди від наших ніг.
Тут в колодязях і в річці
Має гіркий смак вода.
Тут, однак вона в дитинстві
Найсолодшою була.
Тут уроки «життєзнавства»
Вчили в школі і в дворі.
Тут навчилися читати
І не тільки «Букварі».
Тут тобі найближчі люди:
Друзі, матері, батьки.
Тут ніколи не забудеш
Про своє коріння ти.
Тут завжди ми в себе вдома
Знаємо про це і ти, і я.
Тут близьке все, найрідніше,
Тут Андріївка моя!..

Вересень, 2018 р.